Дослідження куркуміну (E100)

Куркума — пряність, яка вже давно відома своїми лікувальними властивостями, викликає інтерес як у медичному/науковому середовищі, так і серед кулінарних ентузіастів, адже вона є головним джерелом поліфенолу куркуміну.

Куркумін допомагає контролювати оксидативні та запальні процеси, метаболічний синдром, артрит, тривожність і гіперліпідемію. Також він може сприяти зменшенню запалення та м’язового болю після фізичних навантажень, тим самим покращуючи відновлення та працездатність у фізично активних людей.

Окрім того, відносно невелика доза комплексу може приносити користь навіть людям без встановлених медичних діагнозів. Більшість цих ефектів пов’язані з антиоксидантною та протизапальною дією куркуміну.

Однак сам по собі куркумін не забезпечує пов’язаних з ним корисних ефектів через низьку біодоступність, що, ймовірно, обумовлена слабким всмоктуванням, швидким метаболізмом і швидким виведенням. Існують компоненти, які можуть підвищити біодоступність. Наприклад, піперин — основна активна речовина чорного перцю — у комплексі з куркуміном здатна підвищити його біодоступність на 2000%. Куркумін у поєднанні з такими підсилювачами забезпечує численні корисні ефекти.

Метою цього огляду є стислий виклад численних досліджень щодо користі куркуміну для здоров’я.

Лікувальні властивості куркуми, джерела куркуміну, відомі вже тисячі років. Водночас здатність точно визначати механізми дії та біоактивні компоненти з’явилася лише нещодавно.

Куркумін, також відомий як диферулоїлметан, є головним природним поліфенолом, що міститься в кореневищі Curcuma longa (куркума) та інших видах Curcuma.

Curcuma longa традиційно використовувалась у країнах Азії як лікарська рослина завдяки своїм антиоксидантним, протизапальним, антимутагенним, антимікробним та протираковим властивостям.